Заступник директора із загальних питань Головної астрономічної обсерваторії НАН України
Народився 5 лютого 1938 року в м. Шепетівці Кам’янець-Подільської, а згодом Хмельницької області. У 1945-1954 роках навчався спочатку у початковій школі с. Пашуки, а потім у середній школі с. Хоровець Берездівського району.У 1953 році захопився радіотехнікою, і під керівництвом товариша змонтував перший радіоприймач. Приймач працював добре і користувався значною популярністю. Десятий клас (1954-1955 рр.) закінчував у Шепетівській СШ №4. У 1955 році поступив у Горлівське технічне училище № 15,що готувало спеціалістів для вугільної промисловості, яке закінчив у 1957 році. Захопився фотографією.
У листопаді 1957 року був призваний до лав Радянської Армії. У 1960 році командування дивізії дозволяє подати документи до інституту. Було обрано Кам’янець-Подільський державний педінститут, відділення загальної фізики за фахом «Фізика і загально технічні дисципліни».
«Основним аргументом цього вибору було недалеке розташування інституту від батьків…
П’ять років навчання пройшли у наполегливій праці над підручниками, курсовими та контрольними роботами… Наша група була дружною, і всі успішно закінчили інститут…»
На 4-му курсі був зарахований лаборантом у лабораторію спецфізпрактикуму, де під керівництвом доцента І.В. Іваха разом із А. Квасніцьким працювали над темою курсової роботи «Програмове навчання фізики в школах». Було розроблено і виготовлено електромеханічну машину для програмного навчання фізики в школах. Будучи студентом п’ятого курсу разом із одногрупниками під керівництвом викладача машинознавства та технології матеріалів І.В. Павлова виготовили купол на павільйон телескопа АВР-2. Під керівництвом завідувача кафедри фізики В.П. Житкевича спільно з асистентом кафедри А.А. Криськовим провадив наукову роботу з дослідження надтермічного збудження металів у електричній дузі, отримав навички роботи із спектрографом СП-28 та вакуумними приладами. По завершенні навчання залишився працювати на кафедрі фізики. Хоча в силу певних життєвих обставин був змушений перейти на роботу викладача фізики Хмельницького педагогічного училища, зв’язків із Кам’янець-Подільський інститутом не поривав, і у 1970 році повернувся. У той же час ректорат інституту звертається до Міністерства освіти з проханням направити Ростислава Романовича на навчання до Головної астрономічної обсерваторії АН УРСР і у 1971 році прохання було підтримане.
У 1971-1973 роках – стажист-пошукувач ГАО АН УРСР, у 1973-1976 – аспірант очної аспірантури.
Входив до складу експедицій, які працювали над будівництвом першого телескопа АЗТ-14, а згодом і другого телескопа та астрофізичного філіалу ГАО АН УРСР на піку Терскол (Північний Кавказ).
З 1986 року призначений директором Дослідного виробництва ГАО АН УРСР, яке у 1990 році було реорганізоване у два малі підприємства: «Міцар» та «Астросервіс». Дослідне виробництво мало у своєму складі Одеську дільницю, яка була створена на базі Одеського відділу астрофізичного приладобудування ГАО. Приймав активну участь в процесі спорудження та налагодження роботи унікального для тих часів радіотелескопа УРАН-4, який будувався Одеською дільницею ГАО АН УСРС спільно з Інститутом радіофізики та електроніки АН УРСР.
З 1991 року працює заступником директора із загальних питань Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук України.
Наприкінці 2003 року Кондратюку Р.В. в числі колективу авторів було присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки за цикл робіт «Розробка теоретичних основ та унікальної спостережної бази в Голосієві та на Терсколі для досліджень Сонця та тіл Сонячної системи».